Якось жили на світі чоловік і дружина; їм давно вже хотілося мати дитину, але її все не було; і ось, нарешті, з’явилася у дружини надія, що милостивий Господь виконає її бажання. 
А було у них у хатинці маленьке віконце, звідти було видно розкішний садок, де росло багато чудових квітів і всякої зелені. Але садок був обнесений високою огорожею, і ніхто не насмілювався в нього входити, тому що це був садок однієї відьми; вона мата велику владу, і всі на світі її боялися. 
Стояла якось жінка біля віконця, зазирнула в садок і побачила грядку, а росла на ній чудова рапунцель; була вона така свіжа та така зелена, що їй дуже захотілося покуштувати рапунцелі. Це бажання у неї все зростало кожного дня, але вона знала, що її дістати їй ніяк не можна, то вона схудла, поблідла і виглядала нещасною. Злякався чоловік і питає: 
– Чого тобі, моя жінко, не вистачає? 
– Ах, – каже вона, – якщо не здобути мені з того саду, що за нашим домом, зеленої рапунцелі і її не скуштувати, то залишиться мені одне – померти. 
Чоловік дуже її любив і подумав: «Уже якщо дружині моїй від цього помирати доводиться, то я дістану для неї рапунцель, чого б мені це не коштувало. 
І ось переліз він у темряві через кам’яну огорожу в садок відьми, нарвав швидко цілий жмуток рапунцелі і приніс її дружині. 
Вона одразу приготувала собі з неї салат й із жадобою його з’їла. І салат цей їй так сподобався, здався їй таким смачним, що другого дня з’явилося у неї бажання втричі більше, 
ніж раніше. І вона не могла знайти собі спокій, поки чоловік не погодився полізти в садок ще раз. 
Він пробрався туди в сутінках, переліз черг і кам’яну огорожу, але сильно перелякався, побачивши перед собою відьму. 
Як ти насмілився залізти у мій садок, – сказала вона, зі злобою подивившись на нього, – і вкрасти у мене, як злодій, мою зелену рапунцель? Тобі за це зле буде. 
Ах,– відповів він,– ви вже мені пробачте, адже я наважився на це тільки тому, що моя дружина побачила з віконця вашу зелену рапунцель і відчула до неї таку пристрасть, що, мабуть, померла б, якщо б її не скуштувала. 
Гнів у відьми трохи минув, і вона сказала йому: 
– Якщо це правда, що ти кажеш, то я дозволю тобі назбирати рапунцелі стільки, скільки ти забажаєш, але при одній умові: ти повинен будеш віддати мені свою дитину, яка народиться у твоєї дружини. їй буде у мене добре, я буду про неї піклуватися, як мати рідна. 
І він з жаху погодився на все. Коли дружині прийшов час родити і вона народила доньку, з’явилася тієї ж миті відьма, назвала дитину Рапунцель і забрала її з собою. 
Стала Рапунцель найкрасивішою дівчинкою на світі. Коли їй виповнилося дванадцять років, відьма заперла її у вежу, що була в лісу; у тій вежі не було ані дверей, ані сходів, тільки на самому вершечку було маленьке віконце. Коли відьмі хотілося залізти на вежу, вона ставала внизу і кричала: 
– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу. 
А було у Рапунцель довге прекрасне волосся, тонке, немов із прядива золотого. Почує вона голос відьми, розпустить свої коси, підв'яже їх угорі до віконного крючка, і впаде волосся на цілих двадцять аршинів униз, – і підіймається по них тоді відьма, чіпляючись за них, догори. 
Минуло кілька років, і трапилося королівському сину проїжджати на коні через ліс, де стояла вежа. Раптом він почув спів, а був він такий приємний, що він зупинився і став прислухатися. Це співала Рапунцель своїм чудовим голосом пісню. Захотілося королевичу піднятися наверх, і він став шукати вхід у вежу, але знайти його було неможливо. Він поїхав додому, але був такий вражений співом, що кожного дня приїжджав у ліс і слухав його. 
Ось стояв він якось за деревом і побачив, як з’явилася відьма, і почув, як вона закричала: 
– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу! 
Спустила Рапунцель свої коси вниз, і піднялася відьма до неї вгору. 
«Якщо це і є ті сходи, по яких підіймаються догори, то і мені хотілося б якось випробувати долю», – і другого дня, коли почало вже темніти, під’їхав королевич до вежі і крикнув: 
– Рапунцель, Рапунцель, проснися, Спусти свої коси донизу! 
І впало миттю волосся вниз, і королевич піднявся вгору. 
Рапунцель, побачивши, що до неї увійшов чоловік, якого вона ніколи не бачила, спочатку сильно злякалася. Але королевич ласкаво з нею заговорив і розповів, що він був такий зворушений її співом і не було йому ніде спокою, і ось він вирішив її обов’язково побачити. 
Тоді Рапунцель перестала боятися, і коли він спитав у неї, чи згодна вона вийти за нього заміж, – а був він молодий і красивий, – вона подумала: «Він буде кохати мене більше, ніж стара Готель»,– погодилася і простягла йому руку. Вона сказала: 
– Я із задоволенням піду з тобою, але не знаю, як мені спуститися вниз. Коли ти будеш до мене приходити, бери кожного разу із собою шматок шовку; я буду плести з нього сходи, і коли вони будуть готові, я спущуся вниз, і ти украдеш мене на своєму коні. 
Вони домовилися, що він буде приходити до неї ввечері, тому що вдень приходила стара. Відьма нічого не помічала доти, доки якось

Рапунцель Казка українською для дітей

Гаршин В. «Жабка-мандрівниця» 
Жила-була на світі жабка-скрекотушка. Сиділа вона в болоті, ловила комарів та мошку, весною голосно квакала разом зі своїми подругами. 
Одного разу вона насолоджувалася дрібним теплим дощиком. Раптом тонкий, свистячий, переривчастий звук пролунав у повітрі. Качки, описавши величезне півколо, спустилися і сіли як раз в те саме болото, де жила жаба. 
І жаба зараз же сховалася. Проте, подумавши, вона зважилася висунути з води свою голову: їй було дуже цікаво дізнатися, куди летять качки. 
– Кря, кря! – сказала інша качка. – Аж холодно стає! Скоріше на південь! Скоріше на південь! 
– Пані качки, – наважилася сказати жаба,- що таке південь, на який ви летите? 
– Добре на півдні! Тепер там тепло! Там є такі славні теплі болота! Які там черв’яки! Добре на півдні! 
– А чи багато там мошок і комарів? 
– О! Цілі хмари! 
Вона аж ніяк не могла втриматися, щоб не квакнуть хоч разок: – Візьміть мене з собою! 
– Як ми тебе візьмемо? У тебе немає крил. 
–Нехай дві з вас візьмуть у свої дзьоби прутик, а я прицеплюсь за нього посередині. Ви будете летіти, а я їхати. 
Хоча мовчати і тягнути хоча б і легку жабу три тисячі верст не бозна-яке задоволення, але її розум привів качок у такий захват, що вони одностайно погодилися нести її. 
І от, у жаби захопило дух від страшної висоти, на яку її підняли. 
«Ось як я чудово придумала»,- думала вона про себе. 
На наступному відпочинку вона сказала: – Можна нам летіти не так високо? Тепер вони чули голоси людей. 
 – Дивіться, дивіться,- кричали діти в одному селі,- качки жабу несуть! 
«Чи знають вони, що це придумала я, а не качки?» – подумала скрекотушка. 
– Дивіться, дивіться,- кричали у другому селі,- яке диво! І хто це придумав таку хитру штуку? 
Тут жаба вже не витримала і, забувши всяку обережність, закричала з усієї сили: 
– Це я! Я! Я! 
І з цим криком вона полетіла вниз і впала в брудний ставок на краю села. 
І вона розповіла місцевим жабам дивну історію про те, як вона думала все життя і нарешті винайшла новий незвичайний спосіб подорожі на качках; у неї були свої власні качки, які носили її, куди їй завгодно. Вона ствержувала , що качки повернуться за нею. 
Але качки вже ніколи не повернулися. Вони думали, що скрекотушка розбилася об землю, і дуже жаліли її.

Жабка-мандрівниця Казка Гаршина Всеволода

Повчальний та цікавий мультфільм про цікаву дівчинку Еля. В першій серії вона познайомить Вас зі своїм винованцем Міккі.

Я Еля 1 серія. Мультик про дівкинку на ім'я Еля та її пригоди

В цій серії Еля дізнається, що  з чарівною паличкою можно потрапити куди завгодно. Буде цікаво гратися і весело проводити час.

Я Еля 2 серія. Чарівна паличка і пригоди у казці

У третій серії Еля познайомить вас зі своєю подругою на ім'я Аліса. Як вони разом граються та вирішили відправитись у мандрівку. Що таке похід і як треба правильно готуватися до нього. Які вони, мальовничі та казкові гори Карпати в України.

Я Еля 3 серія . Мандрівка. Нові маркери та подруга Аліса.

Самі цікаві казки на каналі. Колобок, Колосок, Рурочка Ряба, Кіт у чоботях, Бобове зернятко,Ріпка, Рукавичка, Троє поросят і У страху очі великі.

Велика збірка казок для малюків. Найулюбленіші казки дітям

Збірка казок для дітей українською мовою

Казки про Машу та її пригоди

Збірка казок про Машу

Збірка казочок про лисичку

У казці про Івасика-Телесика жили старі баба з дідом і баба захотіла собі синочка. Дід на прохання баби вирізав у лісі деревинку, а баба поклала цю деревинку у колисочку і колихала, співаючи колискову. На ранок з деревинки з'явився хлопчик Івасик. Потім він ловив рибку на золотому човнику з срібним весельцем, поки його не вкрала змія. Донька змії Оленка хотіла запекти Івасика у печі і з'їсти, але Івасик перехитрив її і кинув саму Оленку у піч. Мама змія з гостями з'їла свою запечену дочку Оленку, думаючи, що то Івасик. А Івасик зліз на високий явір і дивився як змії качаються по траві біля дерева. Коли Івасика побачили, то стали гризти явора, поки Івасика не забрало на крилах гусенятко і не принесло додому до діда й баби. 
Підписка та лайк - це краща допомога для розвитку канала з українськими народними казками.

Івасик-Телесик Українська народна казка про Івасика - Телесика

Збірка казок про принцес

Російська народна казка про Машу і ведмедя. Як одного разу Маша пішла з подружками у ліс та заблукала. Потрапила у полон до ведмедя і зуміла повернутись до бабусі з дідусем. 
 
Маша і ведмідь 
Жили собі дід і баба. І була в них онучка Маша. 
Була вона дуже добра дівчинка. В усьому допомагала дідові з бабою. Вони її дуже любили. 
Якось пішла Маша з подружками в ліс по гриби і ягоди. 
— Дідусю, бабусю, пустіть мене в ліс! 
А дідусь з бабусею відповідають: 
— Іди але від подруг не відходь, а то заблукаєш. 
Прийшли дівчатка в ліс, почали збирати гриби та ягоди. 
От Маша — деревце за деревце, кущик за кущик — і зайшла далеко від подруг. Тай не помітила як заблукала. Ліс густий-прегустий, незнайомий, не знає Маша як з лісу вийти. І йшла вона йшла і вийшла на галявину. А на галявині стоїть хата. Зраділа Маша, підбігла до неї і постукала у двері. 
Постукала Маша у двері — ніхто не відповідає. Штовхнула вона двері, вони й відчинилися. 
Зайшла Маша в хату – бачить велика кімната. Посередині стоїть стіл, у печі вогонь горить, сіла Маша біля віконця на лаві, та й думає: 
 «Хто тут мешкає? Чому нікого не видно?..» 
А в тій хаті жив величезний ведмідь. Тільки його тоді дома не було. 
Повернувся ведмідь увечері, побачив Машу, зрадів. 
— Ага,— каже,— тепер не пущу тебе! 
Будеш у мене жити: піч топити, кашу варити, мене кашею годувати. 
Посумувала Маша, погорювала, та нічого не вдіє. Стала вона жити у ведмедя в хаті. 
Ведмідь на цілий день піде в ліс, а Маші наказ дає — нікуди без нього з хати не виходити. 
— А якщо підеш, однаково піймаю і тоді вже з’їм! 
Почала Маша думати, як їй від ведмедя втекти. Кругом ліс, в який бік піти — не знає, спитати немає в кого… 
Думала вона, думала та й придумала. 
Приходить одного разу ведмідь з лісу, а Маша й каже: 
— Ведмедю, ведмедю, пусти мене на один день у село: я дідусеві й бабусі гостинця віднесу. 
— Ні,— каже ведмідь,— ти в лісі заблукаєш. Давай гостинці, я їх сам віднесу. 
А Маші того тільки й треба! Напекла повний таріль пиріжків, приготувала великого кошика і каже ведмедеві: 
—Ось дивись: я в цей кошик покладу пиріжки, а ти віднеси їх бабусі з дідусем. Та гляди: кошик дорогою не відкривай, пиріжки не виймай. Я на дубок залізу, за тобою слідкувати буду. 
— Гаразд,— відповідає ведмідь,— давай кошик! 
Маша каже: 
— Вийди на ґанок, подивись, чи не йде дощик! 
Тільки вийшов ведмідь за пориг, Маша залізла в кошик і таріль з пиріжками собі на голову поставила. 
Повернувся ведмідь у хату, побачив кошика наповненого пиріжками. Узяв собі на спину і пішов у село. 
Дорога далека, стомився ведмідь і вирішив з’їсти одного пиріжка 
Бачить по дорозі пеньок та й каже: 
— Сяду на пеньок, З’їм пиріжок! 
А Маша з кошика і каже: 
— Високо сиджу – далеко бачу! 
Не сідай на пенька, 
Не їж пиріжка! 
Неси бабусі, 
Неси дідусеві! 
— От усе бачить! – подумав ведмідь. 
Але пиріжки їсти не став. Узяв кошика на плечі і пішов далі. Ішов-ішов, стомився. Знову присів на пенька і хотів відкрити кошика: 
— Сяду на пеньок, 
З’їм пиріжок! 
А Маша з кошика: 
— Високо сиджу – далеко бачу! 
Не сідай на пенька, 
Не їж пиріжка! 
Неси бабусі, 
Неси дідусеві! 
Здивувався ведмідь: 
— От яка хитра! Високо сидить, далеко бачить! 
Піднявся ведмідь і пішов швидше. 
Незабаром і село завиднілося. Підійшов ведмідь до хати, постукав у ворота: 
—Відчиняйте, відчиняйте! Я вам від Маши гостинців приніс. 
Собаки почули ведмедя і почали гавкати. 
Покинув ведмідь кошика біля воріт і чкурнув до лісу. 
Вийшли дід з бабою до воріт. Дивляться — кошик стоїть. 
— Що тут у кошику? — питає бабся. 
А дідусь підняв кришку, дивиться — а в ньому Маша сидить, жива й здорова. 
Зраділи вони і почали старенькі обнімати і цілувати свою онучку. 
#ВолодимирМаршала

Казка українською Маша і Ведмідь

Українська народна казка про солом'яного бичка, якого зробив дід, а баба пасла. Та коли дикі звірі схотіли віддерти трохи смоли від бичка, то й зав'язли у смолі. А далі ведмедя, вовка, лисицю і зайчика, яких упіймав #соломяний_бичок, дід кинув у погріб і хотів шкуру зняти, але зжалився і повідпускав бідолашних. За що тваринки і понаносили добрих подарунків старим. Казка з добрим кінцем для дітей.

Солом'яний бичок. Українська народна казка

Одного разу мучуха послала дівчинку до Баби-яги, яка жила в темному лісі у хатинці на ніжках. Ця баба хотіла з'їсти дівчину. Але добрі спарви допомогли дівчиці вирватись з полону і повернутися додому до рідного батька.

Казка Баба-яга українською мовою

Казочка про хитру лисичку і сірого вовка. 
Жили собі дід і баба. Дід каже бабі: 
– Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани і поїду по рибу. 
Наловив риби і везе додому повні сани. От їде він і бачить: лисичка скрутилася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз із саней, підійшов до лисички, а вона не ворухнеться, лежить собі як мертва. 
– От буде подарунок дружині! – сказав дід, узяв лисичку і поклав на сани, а сам пішов попереду. 
А лисичка вибрала слушну хвилину і стала викидати потихеньку із саней усе по рибинці та по рибинці, все по рибинці та по рибинці. Повикидала всю рибу і сама втекла. 
– Ну, стара, – каже дід, – який комір привіз я тобі на шубу! 
– Де? 
– Там на санях – і риба, і комір. 
Підійшла баба до саней: ні коміра, ні риби – почала лаяти чоловіка: 
– Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав мене дурити! 
Тут дід зметикував, що лисичка була не мертва. Погорював, погорював, та нічого вже не зробиш. 
А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорозі і ласує. 
Підійшов до неї сірий вовк: 
– Здрастуй, сестричко! 
– Здрастуй, братику! 
– Дай мені рибки! 
– Налови сам і їж. 
– Я не вмію. 
– Ет, я ж наловила! Ти, братику, йди на річку, опусти хвоста в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!». Рибка тобі сама на хвіст начіпляється. Та дивись сиди довго, бо не наловиш. 
Вовк і пішов на річку, опустив хвоста в ополонку і почав примовляти: 
– Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! 
Слідом за ним і лисиця заявилася; ходить коло вовка і примовляє: 
– Яснійте, яснійте, в небі зорі! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст! 
– Що ти, лисичко-сестричко, кажеш? 
– То я тобі допомагаю. 
А сама хитруха знай торочить: 
– Мерзни, мерзни, вовчий хвіст! 
Довго-довго сидів вовк біля ополонки, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморозило. Спробував було підвестися – де там! 
«Ач, скільки риби наловилось – і не витягнеш!» – думає він. 
Дивиться, а жінки йдуть по воду і кричать, побачивши сірого: 
– Вовк, вовк! Бийте його, бийте його! 
Прибігли і почали товкти вовка – хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвоста і кинувся навтьоки не озираючись. 
«Гаразд, – думає, – я тобі помщуся, сестричко!» 
Тим часом, поки вовкові боки м’яли, лисичці-сестричці закортіло спробувати, чи не вдасться ще що-небудь украсти. Залізла в одну хату, де жінки пекли млинці, та втрапила головою в діжку з тістом, обмурзалась і біжить. А вовк їй назустріч: 
– Отак ти учиш? Мене всього потовкли! 
– Ой, вовчику-братику! – каже лисичка-сестричка, – у тебе хоч кров виступила, а в мене – мозок, мене болючіше прибили, я насилу шкандибаю. 
– І те правда, – каже вовк, – де тобі, сестричко, йди, сідай на мене, я тебе довезу. 
Лисичка сіла йому на спину, він її й повіз. 
От лисичка-сестричка сидить і тихенько наспівує: 
– Битий небитого везе, битий небитого везе! 
– Що ти, сестричко, кажеш? 
– Я, братику, кажу: «Битий битого везе». 
– Так, сестричко, так! 
Ось так лисичка обхитрила вовка.

Лисичка-сестричка і сірий вовк Казка для дітей

Всім відома казка про Козу і сім її козенят, котрих мати залишила вдома самих, поки пішла за смачненьким у ліс. Та злий Вовк зміг надурити малечу і хитрощами зайшов до хати. Сірий хижак проковтнув шістьох козенят та пішов спати під старим дубом. Коли матуся прийшла додому, то знайшла лише найменьшеньке козенятко. Воно і розповіло усе, що трапилось. Тоді стара коза взяла ножиці, голку та нитку і пішла визволяти своїх діточок. А вовк, в решти-решт, утопився у річці і більше ніколи не займав малечу.

Вовк та семеро козенят Казка братів Грімм

Казка про чоловіка і жінку у яких не було діточок. І ось одного разу вони пішли на вулицю зліпили снігову дівчину, а вона ожила і пішла додому.

Снігуронька Казка для дітей українською

Лисичка з качалкою Казка для дітей українською 
 
Йшла лисичка по доріжці, знайшла качалку. Підняла і пішла собі далі. Прийшла в село і стукає у хату: 
- Стук-стук-стук! 
- Хто там? 
- Я, лисичка-сестричка! Пустіть переночувати! 
- У нас і без тебе місця замало. 
- Та я сама ляжу на лавочку, хвостик під лавку, качалочку під грубку 
І пустили її. 
Лягла лисичка на лавку, хвостик під лавку, качалку під грубку. 
 Рано вранці лисичка встала, спалила свою качалку, а потім і питає: 
- Де ж моя качалочка? Віддайте мені за неї курочку. Господарям нема чого робити. Віддали їй за качалку курочку. 
Взяла лисичка курочку йде та співає: 
- Йшла лисичка по доріжці і знайшла качалочку. 
- За качалочку взяла курочку. 
Прийшла вона в інше село і в хату стукає. 
- Стук-стук-стук! 
- Хто там? 
- Я, лисичка-сестричка! Пустіть переночувати. 
- У нас і без тебе місця замало. 
- Та я ляжу на лавочку, хвостик під лавку, курочку під грубку. 
І впустили її. 
Лисичка лягла на лавочку, хвостик під лавку, а курочку під грудку. 
Рано-вранці лисичка потихеньку встала, схопила курочку, з’їла а після і каже: 
- Де ж моя курочка? Давайте мені за неї гусочку! 
Нічого не поробиш. Довелося господареві віддати їй за курочку гусочку. 
Взяла лисичка гусочку, йде і співає: 
- Йшла лисичка по доріжці і знайшла качалочку. За качалочку взяла курочку, за курочку взяла гусочку. 
Прийшла вона під вечір в третє поселення, та й стукає в хату. 
- Стук-стук-стук! 
- Хто там? 
- Я, лисичка-сестричка! Пустіть переночувати. 
- Так у нас і без тебе місця замало. 
- А я сама ляжу на лавочку, хвостик під лавочку, гусочку під грубку. 
І пустили її. 
Вона лягла сама на лавочку, хвостик під лавку, гусочку під грубку. Вранці лисичка схопила гусочку, з’їла, та й каже: 
- А де ж моя гусочка? Давайте мені за неї дівчинку. 
А мужику дівчинку шкода віддавати. Посадив він у мішок велику собаку, і віддав лисиці. 
- Бери лисице дівчинку 
Ось лисиця взяла мішок, вийшла на дорогу і каже: 
- Дівчинко, ану співай пісні мені. 
А собака в мішку як загарчить. Лисиця злякалася, кинула мішок і давай утікати. 
Тут собака як вискочить з мішка, та за нею. 
Лисиця від собаки бігла, бігла та під пеньок у нору сховалася. Сидить там і каже: 
- Вушка мої вушка що ви робили? 
- Ми все слухали. 
- А ви ніжки, що робили? 
- Ми все бігли. 
- А ви вічка? 
- Ми все дивилися 
- Ну, а ти, хвіст? 
- А я тобі заважав бігти. 
- Ну ж бо я тобі задам! Їж його собако, і висунула хвіст з нори. 
Тут собака вчепився за лисячий хвіст, витяг лисицю з нори і давай її тріпати. Тут лисиці і кінець прийшов.

Лисичка з качалкою Казка для дітей українською

Як від страху, що завгодно примаритись може.

У страху очі великі Казка для дітей українською

Жив колись один принц, і захотілось йому одружитися з принцесою, та тільки з справжньою принцесою. Він об’їздив цілий світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов собі нареченої. Принцес було скільки завгодно, та чи були вони зовсім справжні, цього він ніяк не міг добрати. Все йому здавалось, що щось не так. От він і повернувся додому зажурений — адже він так хотів знайти справжню принцесу і одружитись. 
Якось увечері розгулялась страшна негода: гуркотів грім, спалахувала блискавка, а дощ лив як з відра! Страх та й годі! 
Раптом хтось постукав у міську браму, і старий король пішов відчинити. 
За брамою стояла принцеса. Матінко рідна! Який вона мала вигляд під дощем та вітром! Вода збігала по її волоссі і по платтю на носки її черевиків і витікала з-під каблуків, а вона казала, що вона справжня принцеса. 
«Ну, про це ми вже самі дізнаємось!» — подумала стара королева, але нічого не сказала. Вона пішла до опочивальні, скинула з ліжка усю постіль, поклала на дошки горошину, потім узяла двадцять матраців і поклала їх на горошину, а тоді ще двадцять перин з гагачого пуху. 
Тут мусила принцеса проспати ніч. 
Вранці її спитали, як вона спала. 
- Ой, дуже погано! — мовила принцеса. — Я цілісіньку ніч на стулила очей. Хтозна-що було у моєму ліжку. Я лежала на чомусь твердому, і від цього у мене все тіло тепер у синцях! Просто жах! 
Тоді всі побачили, що це справжня принцеса, якщо вона крізь двадцять матраців і двадцять пухових перин відчула горошину! Такою ніжною могла бути лише дійсна принцеса. 
Принц одружився з нею, бо знав тепер напевне, що знайшов справжню принцесу, а горошина потрапила до музею, де лежить і досі, якщо її ніхто не взяв. 
От яка історія була насправді!

Українські казки